Батьківські міфи

(Консультації психолога)

       Поясніть йому, що він має  добре вчитися,не прогулювати ”. Якби це було можливо, то наші діти давно були б ідеальними, адже  вони чують дуже багато настанов. Але поведінка більшості дітей ірраціональна. Вона підкоряється не логіці, а динаміці  емоційних процесів.„Емоції ближчі до тіла ”. Вони більше впливають на поведінку.

       Дитина, яка розвивається, завжди прагне ствердити своє право на недоторканість приватного життя. Це такий же важливий процес, як , наприклад, поява зубів або волосся. Саме ці межі допомагають їй почуватися повноцінним власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який не порушує особистої території дитини, незабаром відчує її подяку ї повагу.

         У нашій моделі культури вважається непристойним, якщо чоловік плаче,виявляє  розпач. Але можливо, саме це призводить до меншої тривалості життя чоловіків. Усі ці заборони придумали явно не психологи. Маленькі діти інтуїтивно намагаються уникати невротичного само пригнічення. Не можна забороняти хлопцям плакати: мовляв, ти хлопчик, а вони не плачуть; відмовки, що плачуть лише маленькі дітки, а ти вже дорослий − теж потрібно забути. Якщо ваша дитина (чи то хлопчик, чи дівчинка) чимось засмучена і плаче − потрібно втішити, а не забороняти. Батьки мають пам’ятати − хлопцям не менше, ніж дівчатам, необхідний тактильний  контакт( обійми, дотики, поцілунки тощо).

     Звісно, контроль необхідний. Проте у дитини варто розвивати вольовий компонент. Наприклад, на початку навчання привчіть дитину до виконання домашніх робіт. Конролювати виконання необхідно спершу, а от у старших класах можна вже показати дитині, що ви їй довіряєте. Контрольована дитина не має навичок самоорганізації і  самодисципліни. Постійно контролювати дитину ви не зможете. І тільки-но ви на хвилинку відвернеться, як вона чогось усе ж не зробить.

           Можливо,вона такою буде, якщо батьки називатимуть її генієм за будь-яку дію. У дитини може  виникнути конфлікт із соціумом, адже не всі вважатимуть її генієм. Проте і забувати по схвалення не можна, якщо воно заслужене. Заохочення− найдієвіший  виховний механізм. У заохоченні можна проектувати гарні вчинки на особистість дитини