( Консультації психолога).

1.Створення психологічного  клімату в колективі(групі),спрямованого  на позитивні емоції, вчинки, інтереси. Наявність відчуття позитивної перспективи для розвитку групи в цілому та кожного з її членів зокрема.

2. У дитини не повинно згасати бажання посміхатись. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції − плакати сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, вона має бути самою собою.

3.Кожна дитина має відчувати, що їй тут раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.

4. Соціальний контроль не повинен характеризуватися жорсткістю у ставленні до висловлювань, побажань, критичних зауважень членів групи.

5. Не повинна обмежуватися воля дитини. Усі дії, які вона чинитиме, мають іти від її власної ініціативи.

6. Повинен підтримуватися в колективі культ справедливості. Не можна нікого  незаслужено карати, ні хвалити.

7. Треба всіх якомога більше хвалити, шукати для цього щонайменші приводи.

8. Намагатися якнайменше ганьбити будь-кого,  іноді варто бути поблажливим.

9. Варто заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.

10. Створити безпечне середовище для дітей(не ставити важкі або гострі предмети на небезпечну висоту, використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати для ігор іграшки, не дозволені  Мінздравом,та інше, що є небезпечним для життя та здоров'я дитини). Дитина має впевнено почуватися, не чекаючи якоїсь небезпеки, вчитися вірити близькому дорослому, що поруч із нею.

11. У родині має панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння, створюватись ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною; навчити дитину подрібнювати великі завдання на менші, тобто такі , з якими вона може впоратися; спілкуватися з дитиною, активно використовуючи гумор; дозволяти дитині( там, де це можливо) самій вирішувати проблеми; уникати дисциплінарних заходів; зважати на індивідуальність дитини; підтримувати її хороші прагнення, пояснюючи, чому можуть  бути поганими  якісь інші прагнення та вчинки; намагатися не бути категоричними з дітьми.

12. Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину.

13. Готувати дитину до співпраці, співіснування  в колективі, прививати з цією метою корисні звички, вміння самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона перебуватиме.

14. Вміти  помічати гарне, ділитися цим із дітьми.

15. Любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до дітей, показувати їм свою любов, вони повинні це постійно відчувати

      Лише дотримуючись усіх цих умов, можна створити психологічний комфорт для розвитку дитини, що сприятиме її моральному становленню та духовному здоров'ю.