Як неоцінений Божий дар сприймаємо ми дітей, покладаючи надію на те, що виростуть вони здоровими, добрими, розумними.

     Проте за останні роки стан здоров’я дітей в Україні погіршився, що пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС, збільшенням нітратів та радіонуклідів у продуктах харчування, забрудненням наших морів, річок та повітря. Зросла кількість застудних та інфекційних захворювань, що негативно позначається на фізичному розвиткові та руховій підготовці дошкільнят. Тому я поставила собі за мету: поглибити фізкультурно-оздоровчу роботу зі своїми вихованцями, використовуючи такі методи і засоби, які сприяли б функціональному вдосконаленню дитячого організму, робили його стійким та витривалим.
Для реалізації цієї мети окреслила такі завдання:
Розвиток і зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей.
Формування щоденної потреби у фізичних вправах та спорті.
Виявлення нахилів і здібностей кожної дитини.
Формування валеологічної свідомості.
   Можна багато говорити про користь фізичних вправ, закликати виконувати їх, але ефект буде незначним, якщо в оченятах хлопчиків і дівчаток не запалає вогник непідробного захвату. Саме це я зрозуміла, коли заопікувалася фізичним вихованням у дитячому садку. Малі наполегливо вимагають гри. Це їхня природа, їхнє життя. Тому я впроваджую в практику театр фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного віку, провідною ідеєю якого є ігровий стиль роботи.
    Я працюю за принципом: “Граючи – оздоровлювати; граючи – виховувати, граючи – розвивати, граючи – навчати”. Кожному заняттю і кожній вправі даю назву, взяту з реального життя, зрозумілу дошкільнятам. Діти швидко входять у пропонований образ і сприймаючи його, старанніше виконують рухи, проявляють волю, терплять утому. При цьому вони ще й отримують велику емоційну насолоду.
    Гімнастиці пробудження надаю театральної ігрової форми. Ми всі то кошенята або дельфінята, то маленькі пуголовки, які невдовзі перетворюються на веселих жабенят.
Наші “Цікаві фізкультуринки” – це окремі, не пов’язані один з одним сюжети й корисні фізичні вправи-ігри. Їхні назви придумую з гумором, дитячою “смішною” мовою: “Пуф”, “Двоніжка”, “Солодка парочка”, “Вертихвостики”, “Товстопузики”. Такі назви розважають дітей, викликають у них усмішку, а для мене головне – заряджати малят світлою енергією радості.
   Не забула і про ритмічну гімнастику. ЇЇ елементи вводжу будь-коли: під час гімнастики пробудження, на фізкультурних заняттях, в ході свят і розваг. Завжди дають дітям змогу не лише порухатись, а й дарує їм радість цього руху. Після такого рухливого відпочинку в малих поліпшується настрій, загострюється увага, відновлюється працездатність.
Виявлення нахилів та здібностей кожної дитини спонукало мене проводити секційну роботу зі спортивної гімнастики з елементами аеробіки.
   На мою думку діти стали витривалішими, спритнішими, моторнішими та гнучкішими. Всім їм доступні адаптовані вправи з аеробіки. При цьому формуються морально-вольові якості: чутливість, самостійність, вміння контролювати свої рухи.
   Подобаються малюкам спортивні ігри та вправи. Цікаво проходять у нас ігри з елементами змагання. Свої здібності та вміння вихованці демонструють під час спортивних свят і розваг. Тут жоден не буває глядачем, всі діти – учасники.
   Розумію, що забезпечити міцне здоров’я дітей неможливо без постійного зв’язку з сім’єю. Звичайно, всі батьки прагнуть бачити своїх дітей здоровими та життєрадісними. Я пропоную анкетування, на основі якого можна буде з’ясувати, як організовується в сім’ї дозвілля, прогулянки.
   Цілеспрямована робота з фізичного виховання, система оздоровчих заходів сприяють покращенню фізичного розвитку дошкільнят, зміцненню їхнього здоров’я. Хочеться бачити втішні результати і в нашому дошкільному закладі. Малі усвідомлюють, від чого залежить уміння швидко бігати, легко і красиво ходити, бути стрункими, витривалими, терплячими.
Мої вихованці життєрадісні й бадьорі. Я впевнена, що вони потоваришують з фізичною культурою і спортом у школі і в подальшому своєму житті.